-
Порожнеча, що дивиться: феноменологія фону в живописі
Есе про феноменологічну тональність фону в живописі як активного елементу художнього досвіду. Від сакрального золота візантійської ікони до радикальної порожнечі модернізму і фрагментації постмодерну фон розглядається не як другорядне тло, а як горизонт явлення образу. Через поняття інтенційності, тілесного сприйняття, порожнечі та гайдеґґерівської відкритості буття показано, як фон формує спосіб бачення, залучення глядача і екзистенційний тон живопису.
21 Січня, 2026
-
Інвестиції 2026 року, які не зможе замінити ШІ
У світі, де штучний інтелект генерує мільйони зображень щодня, справжню цінність мають речі, які неможливо скопіювати. Оригінальні картини художників стають не лише культурним надбанням, а й інвестиційним активом, що зберігає вартість, захищає від інфляції та не замінюється ШІ. У цій статті — про інвестиції 2026 року, де мистецтво займає ключове місце.
5 Січня, 2026
-
Час, що зупинився, і час, що триває: феноменологія живописного часу
У статті досліджується проблема часу в живописі з позицій феноменології. Виходячи з кантівського розуміння часу як апріорної форми внутрішнього чуття, простежується трансформація цього поняття у феноменології Едмунда Гусерля, де час постає як структура свідомості, а також у фундаментальній онтології Мартіна Гайдеггера, для якого часовість є горизонтом буття. Особливу увагу приділено тілесному виміру часу в феноменології Мерло-Понті та концепції пережитої тривалості й пам’яті у творчості Марселя Пруста.
Живопис аналізується як особлива форма часової даності, в якій зупинка образу не заперечує тривалості, а відкриває її новий режим. На прикладі творів Веласкеса, Вермеєра, Ван Гога, Сезанна, Далі та Гоппера показано, що картина не репрезентує час безпосередньо, а актуалізує його в досвіді глядача. Живопис постає як феномен згорнутого, пережитого часу, що щоразу заново здійснюється в акті споглядання.
4 Січня, 2026
-
Альбрехт Дюрер: образ, алегорія і смислові коди
Стаття присвячена аналізу символізму в творчості Альбрехта Дюрера в контексті культури Північного Відродження. Розглядаються алегоричні постаті, числова й геометрична символіка, тваринні образи, архітектура та простір як носії смислу, а також роль авторської свідомості у формуванні візуальної мови митця. Особливу увагу приділено гравюрі «Меланхолія I» як концентрованому вираженню інтелектуального і символічного мислення Дюрера.
31 Грудня, 2025
-
Образ і поняття: межі естетичної репрезентації
Стаття присвячена проблемі мистецтва як простору між образом і поняттям, зокрема в контексті естетичної репрезентації. Аналіз ведеться від античних концепцій мімесису у Платона та Аристотеля, через Баумгартена та Канта, до Гегеля, Шеллінга і сучасних філософських підходів ХХ століття, включаючи феноменологію, герменевтику, структуралізм і постструктуралізм.
25 Грудня, 2025
-
Мистецтво як одкровення Абсолюту: філософія мистецтва Фрідріха Вільгельма Йозефа Шеллінга
Стаття присвячена системному аналізу філософії мистецтва Фрідріха Вільгельма Йозефа Шеллінга, у якій мистецтво постає центральним органоном філософії та привілейованим способом явлення істини. Розглянуто натурфілософські та трансцендентальні передумови шеллінґівської естетики, вчення про Абсолют і філософію тотожності, поняття генія, ієрархію мистецтв і роль поезії, а також значення міфології як первісної форми самовиявлення духу. Показано актуальність цієї концепції для сучасного розуміння мистецтва як онтологічної події смислу.
15 Грудня, 2025
-
Вільям Блейк: композиція, міфопоетка та естетика живопису
Стаття пропонує комплексний аналіз живописної системи Вільяма Блейка, позиціонуючи його творчість у контексті візуальної культури пізнього XVIII — початку XIX століття та водночас виходячи за рамки усталених інтерпретацій романтизму. Центральною тезою дослідження є розгляд уяви як фундаментальної гносеологічної категорії, що визначає не лише художню мову Блейка, але й структуру його авторської космогонії. Показано, що візіонерський принцип, який художник проголошує основою пізнання, зумовлює відмову від природної оптики, матеріальної тілесності та просторової перспективи на користь метафізичної моделі образотворення.
7 Грудня, 2025
-
Фріссон: коли мистецтво вражає до мурашок по шкірі
Фріссон у живописі — це фізіологічна та емоційна реакція глядача на мистецькі прийоми, що створюють напругу, драму або екзистенційний трепет. Від форшортенінгу до кіароскуро, від динамічних композицій Рубенса до інтимних портретів Вермеєра — художники використовують контраст, світло та рух, щоб торкнутися найглибших рівнів психіки, перетворюючи споглядання на переживання. У статті розглядаються ключові техніки та приклади, що викликають фріссон і катарсис, а також нейроестетичні механізми цієї реакції.
22 Листопада, 2025
-
Антихрист, його образ та інтерпретація
Аналіз образу Антихриста у середньовічному живописі як ключового символу європейської духовної культури. Розглянуто богословські, естетичні та психологічні аспекти теми на прикладі фресок Джованні да Модена, Вітале ді Альмо дель Каваллі та мініатюри з Liber Floridus. Середньовічна іконографія Антихриста формує три засадничі принципи подальшого розвитку теми — імітаційність, публічність і моральну дидактику, які згодом еволюціонують у гуманістичне осмислення зла доби Відродження.
20 Жовтня, 2025
-
Війна та мистецтво: історичні ремінісценції
Історія людства — це не лише послідовність війн, а й народження культурних сенсів у їхньому тлі. Від античних тріумфальних арок і середньовічних гобеленів до «Герніки» Пікассо та муралів Бенксі в зруйнованих українських містах — мистецтво завжди відгукувалося на війну. Воно фіксувало жах і велич, ставало інструментом ідеології, але водночас — простором опору та пам’яті. У ХХІ столітті, коли війна Росії проти України оголила не лише політичні, а й цивілізаційні розлами, постає питання: чи може культура знову стати засобом виживання й джерелом надії для майбутнього.
27 Вересня, 2025
-
Живопис Непалу: традиції, стилістичні еволюції та культурні коди
Живопис Непалу є унікальним феноменом, що формувався на перетині індійської, тибетської та новарської художніх традицій. Але водночас зберігав власну іконографічну й стилістичну цілісність. Основу цього мистецтва становив релігійний живопис, що протягом століть відзначався надзвичайною консервативністю, а проте поступово адаптувався до нових художніх викликів. Його історія не зводиться до простого синтезу сусідніх культур: непальське малярство виробило власну естетику, яка відбиває особливості релігійного космосу, соціальних структур і політичних трансформацій Гімалайського регіону.
23 Вересня, 2025
-
Мінімалізм у живописі: концепція, історичний контекст і ключові представники
Мінімалізм — одна з найвпливовіших і водночас дискусійних течій другої половини ХХ століття, що відходить від репрезентації та експресивного суб’єктивізму абстрактного експресіонізму на користь максимальної редукції засобів і акценту на матеріальній об’єктності твору. Художники мінімалізму, такі як Роберт Райман, Агнес Мартін, Елсворт Келлі та Франк Стелла, прагнули створювати роботи, де форма, колір і структура набувають автономного значення, підкреслюючи простоту, точність та повторюваність елементів. Ця течія змінила сприйняття мистецтва, змусивши глядача фокусуватися на самому об’єкті та його взаємодії з простором.
13 Вересня, 2025
